Симфонічний вшанувальний концерт відбудеться в Національній опері України у Києві. На ньому прозвучать твори Макса Бруха, Євгена Станковича і Йоганнеса Брамса у виконанні 160 музикантів (оркестр, хор, солісти) з п'ятнадцяти країн світу під диригуванням українки Оксани Линів, диригентки Баварської державної опери у Мюнхені.

Продюсер, бас-баритон — Павло Гунька

Всесвітньо відомий оперний співак Павло Гунька народився в Англії у родині українця та англійки. Зоряній кар'єрі співака передувало отримання освіти лінґвіста та подальша чотирьох-річна практика правника у Сполученому Королівстві. Вокалом він почав займатися у Північному королівському музичному коледжі у Манчестері та завершив навчання у Швейцарії під керівництвом камерної співачки Марії Сандулеску.

Оперна кар'єра Павла Гуньки розпочалася у Базелі (Швейцарія), де він виконав низку партій для бас-баритона з російського, німецького, французького та італійського репертуарів. Протягом останніх 27 років він виступав у найпрестижніших оперних театрах світу: у Парижі, Відні, Мюнхені, Флоренції, Амстердамі, Мадриді, Москві, Лондоні, Зальцбурзі, Римі, Берліні, та Торонто — під керівництвом таких блискучих дириґентів, як: Клаудіо Аббадо, Джефрі Тейта, Семена Бичкова, Зубіна Мети, Пітера Шнайдера, Марка Віґлесворта, Сера Саймона Ретла, Сера Марка Елдера, Даніеля Баренбойма, Еси-Пекка Салонена, Кирила Петренка і Казуші Оно.

Ось найвідоміші з його ролей: Дон Пісарро в опері «Фіделіо» Бетховена у національних оперних театрах Мюнхена та Відня, головна роль в опері «Воццек» Берґа на фестивалі «Флорентійський музичний травень» (Італія), доктор Воццек у Державній опері у Берліні, Шиґольх в опері «Лулу» Берґа у Брюсселі та Мюнхені, Макбет в однойменній опері Верді у Берліні, Фальстаф в однойменній опері Верді у Канадській оперній компанії, Томський у «Піковій дамі» Чайковського у Мадридському королівському театрі, Клінґзор у «Парсіфалі» Ваґнера та Гундінґ у «Валькірїї» Ваґнера у Большому театрі у Москві, Альберіх у «Зіґфріді» Ваґнера у Ліоні, Некроцар у «Великому мерці» Ліґеті у Брюсселі, Генерал у «Гравці» Прокоф’єва в Амстердамі, Симоне у «Флорентійській трагедії» фон Цемлінського у Женеві, Борис у «Леді Макбет Мценського повіту» Шостаковича у Лондоні, Шишков у знаменитій постановці «З мертвого будинку» Яначека у Берліні, під керівництвом режисера Патриса Шеро та диригента Сера Саймона Ретла.

Майбутні проекти: Дикой в опері «Катя Кабанова» Яначека, Шиґольх в опері «Лулу» Берґа, Цар Додон в опері «Золотий півник» Римського-Корсакова, світова прем'єра опери «Чудовисько у лабіринті» Джонатана Доува у Берлінській філармонії, опера «Перстень Нібелунґа» Ваґнера у Данії за участі Александра Вєдєрнікова, «Великий мрець» Ліґеті за участі Сера Саймона Ретла та Лондонського симфонічного оркестру.

Павло Гунька вперше виступить в Україні у 2016 році з сольним вокальним концертом класичної авторської пісні: 5 червня — у Національній філармонії м. Києва та 9 червня — у  Львівській філармонії м. Львова, де акомпануватиме Річард Уайлдс, головний концертмей-стер Баварської Опери. 29 вересня 2016 року він візьме участь у вшанувальному концерті, у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру, що відбудеться у Національному оперному театрі у м. Києві.

Павло Гунька є художнім керівником проекту «Українська авторська класична пісня» (www.ukrainianartsong.ca), метою якого є створення антолоґії з понад 1000 українських класичних пісень 26-ти українських композиторів. Ці пісні ще не виконувались на світовому рівні, але вони заслуговують бути почутими на найкращих оперних майданчиках світу.

Диригент - Оксана Линів

У жовтні 2014 року Оксана Линів дириґувала оперою Моцарта «Титове милосердя» у Баварській державній опері (Мюнхен, Німеччина) та під час сезону 2014-15 років повернулася до виконання «Мірандоліни» Богуслава Мартіну, «Травіати» Верді та постановки передостанньої опери Джоакіно Россіні «Граф Орі».

Оксана Линів народилася у Бродах (Україна), працювала асистентом головного дириґента у Львівському національному академічному театрі опери та балету. Із 2003 року вона дириґувала концертами та світовими прем'єрами як головний запрошений дириґент камерного оркестру «Леополіс» (Львів). У 2007–2009 роках вона продовжила навчання дириґентству у Німеччині, у класі Екхарда Клемма у Дрезденській вищій школі музики ім. Карла Марії фон Вебера. Вона була стипендіаткою Фундації Оскара та Вери Риттер, Ґете-інституту, Німецької служби академічних обмінів Німецької ради з питань музики й Оркестрової академії Берґського симфонічного оркестру.

У 2004 році Оксана Линів посіла третє місце на конкурсі дириґентів ім. Ґустава Малера у Бамберзі (Німеччина), і згодом працювала асистентом Джонатана Нотта, головного дириґента Бамберзького симфонічного оркестру.

Оксана Линів дириґувала оперними виствами в Естонській національній опері у Таллінні («Травіата» Верді), у Львівському національному театрі опери та балету («Трубадур» Верді), в Одеській національній опері, у Боннській опері («Травіата» Верді), та в Оснабрюцькому міському театрі («Ідоменей» Моцарта, «Богема» Пуччіні). У 2013 році у турне по Іспанії вона дириґувала операми Россіні та Верді. У 2014 році Оксана Линів дириґувала новою постановкою Бориса Блахера «Приплив» на Мюнхенському оперному фестивалі.

Протягом сезону 2013-14 років Оксана Линів приєдналася до Баварської державної опери. У ролі дириґента та помічника музичного керівника Кирила Петренка, вона працювала над музичною постановкою опер: «Лулу» Берґа, «Жінка без тіні» і «Кавалер троянди» Штрауса, «Євґєній Онєґін» Чайковського, «Перстень Нібелунґа» Ваґнера  і «Солдати» Цимермана. Від березня 2008 до 2013 року вона обіймала посаду заступника головного дириґента Одеського національного театру опери та балету. Широке коло її репертуару в Одеській опері включало: «Кармен» Бізе, «Паяци» Леонкавалло, «Сільська честь» Масканьї, «Богема», «Мадам Батерфляй», «Тоска» і «Турандот» Пуччіні, «Севільський цирульник» Россіні, «Іоланта» Чайковського, «Травіата», «Трубадур», «Ріґолетто» Верді, а також балетні вистави, зокрема, «Лускунчик» Чайковського.

Оксана Линів дириґувала концертами з такими музичними формаціями, як: Баварський камерний оркестр, Баварський державний молодіжний оркестр, Баварська державна опера, Берґський симфонічний оркестр, Ельбський філармонічний оркестр, 

Ерцґебірзький філармонічний оркестр, Середньо-саксонський філармонічний оркестр, Південно-вестфальський філармонічний оркестр, Орадський румунський державний філармонічний оркестр, та камерний оркестр «Віртуози Львова». У 2005 році Оксана Линів дебютувала на музичному фестивалі у Фалері (Швейцарія). Вона вперше виступила у Японії у 2008 році на фестивалі «Камата» у Токіо, Йокоґамі та Наґасакі з програмами Моцарта і Бетховена. У 2009 році вона дириґувала ґала-концертом, що включав «Пісні на слова Рюкерта» Малера і симфонію №40 Моцарта у виконанні Дрезденського філармонічного оркестру та Саксонської державної капели (Дрезден, Німеччина).

Записи Оксани Линів відображають її мистецький доробок. У 2006 році вона дириґувала операми де Фалья, Скрябіна та Сидоренка за участі Бамберґського симфонічного оркестру та Баварського радіо. У 2010 році Оксана Линів дириґувала «Іолантою» Чайковського та «Ріґолетто» Верді в Одеському національному театрі опери та балету з нагоди «Європейської мовної спілки». В Україні у 2013 році вона записала «Алкіда» Бортнянського.

Режисер-постановник – Аннехін Керселман

Голландська режисерка Аннехін Корсельман – випускниця Маастрихтської академії драматичного мистецтва. Після закінчення навчання вона займається постановкою театральних вистав; серед її робіт: «Синя Борода» Діа Лоґер та п'єси власного авторства, зокрема, «Летючий голландець». Характерна риса, що вирізняє ці постановки — музична складова, тому Аннехін Корсельман також дуже дієва і як режисер у музичному театрі й опері. Вона поставила, серед іншого, театральну музичну виставу «Вовк і семеро козенят» і музичну виставу «Музична фабрика» (за яку вона отримала нагороду «Молоді вуха» у 2012 році), оперу «Безлюдний острів» Гайдна (Голландська мандрівна опера, Енсхеде) і театральну музичну виставу «Прекрасна Анна» Марйолайн Біренс (Зеландія).

Постановки Аннехін Корсельман з успіхом проходять у Нідерландах та за кордоном. Протягом сезону 2012-13 років вона поставила нещодавно написану оперу «Чи ти вмієш свистіти, Йоганно?» (лібрето — Д. Гартман, музика — Ґ. Кампе) у Німецькій опері у Берліні, де у 2014 році було також показано її музично-театральну виставу «Золото» (лібрето — Ф. Фербрюґе, музика: Л. Еверс). Наступного сезону вона працюватиме у Німецькій опері у Берліні над новою постановкою «Таємниця блакитного оленя». Аннехін Корсельман написала кілька п'єс на замовлення Люксембурзької філармонії та дириґувала кількома музично-театральними постановками за цими п'єсами: «Жар-птиця», з циклів «Малюк: 4 пори року» та «Малюк: 4 стихії», «Карменсіта» і «Планети»; а в 2015 році вона поставила нову оперу у Берлінській філармонії «Чудовисько у лабіринті» Джонатана Доува під музичним керівництвом Сера Саймона Ретла.

Нещодавно Аннехін Корсельман поставила камерну оперу «Чорні парфуми» (продюсерський центр «Diamantfabriek», Амстердам), театралізований концерт «Сад земних насолод» за участі духового квінтету «Calefax» (Амстердам) і оперу «Дрейфуюча дамба» (спільний проект продюсерського центру для некласичної та експериментальної опери «Silbersee», Амстердам, і  духового квінтету «Calefax»). Поруч із режисерською роботою вона регулярно адаптує романи для сцени та пише п'єси. www.annechienkoerselman.nl

Оркестр – Гамбурзький симфонічний оркестр

Гамбурзький симфонічний оркестр посідає унікальне місце у музичному житті Гамбурга вже від моменту свого заснування у 1957 році. Оркестр є знаменитим завдяки концертам найвищого мистецького рівня, надзвичайно широким спектром освітніх та інформаційно-просвітницьких заходів, а також своїм традиційним місцем перебування: резиденція Гамбурзького симфонічного оркестру розміщена у знаменитому ґамбурзькому театрі «Laeiszhalle».

Вже майже 60 років Гамбурзький симфонічний оркестр є невід'ємною частиною музичного життя міста Гамбурга, що вбачає своє майбутнє, як музичний меґаполіс. Від 2009 року оркестр очолює тандем — художній керівник Даніель Кюнель і всесвітньо відомий дириґент Джефрі Тейт, їх спільна праця отримала на диво схвальні відгуки за інноваційний підхід у складанні музичної програми. Своєрідний та надихаючий репертуар став особливою ознакою концертів оркестру та сприяв значному збільшенню чисельності аудиторії.

Виняткова діяльність Гамбурзького симфонічного оркестру привертає до себе увагу не лише за межами міста Гамбурга, а також й Німеччини в цілому. У нього складається міжнародна репутація «мислячого оркестру» з новітнього музичного меґаполісу. Гастролі групи музикантів мають шалений успіх у Великій Британії, Італії, Франції, Іспанії, Скандинавії, Туреччині, Польщі, Китаї та США.

Оркестр відомий залученням музикантів та співпрацею з такими видатними талантами, як унікальним скрипалем Ґайом Браунштайном, а від початку сезону 2014-15 років — відомим дириґентом Йоном Маріном, який був головним запрошеним дириґентом оркестру. Неповторний художній формат, який оркестр прагне розвивати, є призначений для слухачів усіх верств населення у Гамбурзі та за його межами. Саме з цієї причини оркестр приймає участь не лише у «Laeiszhalle», а й у Гамбурзькій вищій школі музики і театру, Гамбурзькій державній опері, а також у численних місцевих концертних залах. Окремим напрямком діяльності оркестру є освітні програми для дітей та молоді у «Laeiszhalle» та місцевих школах.

Гамбурзький симфонічний оркестр співпрацює з іншими музичними організаціями Гамбурґа, створюючи неповторний музичний образ міста, а також бере активну участь у сучасних соціальних та політичних дискусіях. Нові акценти у музичному ландшафті міста підкреслюють прагнення оркестру до якості, оригінальності та доступності. Успіх цих ідей засвідчує потенціал міста Гамбург, як сучасний та пожвавлений музичний центр, що дає наснагу для оркестру продовжувати цілеспрямований курс.

Хор – Національна заслужена академічна капела України «Думка»

Національна заслужена академічна капела «Думка» — еталон та законодавець традицій хорового виконання у сучасній Україні. Заснована у 1919 році й очолювана такими видатними дириґентами, як Нестор Городовенко, Олександр Сорока, Павло Муравський і Михайло Кречко — капела «Думка» сформувала власні хорові традиції та виконавчий стиль. Від 1984 року капелою керує провідний хормейстер, лауреат Шевченківської премії, академік Євген Савчук.

Якщо б виникла необхідність визначити творчу неповторність «Думки», найточніше її можна було б виразити словом «універсалізм», що проявляється у репертуарній політиці Євгена Савчука. 

По-перше, це музика для хору a cappella. Програми концертів та численні записи «Думки» включають традиційні, для українських хорових колективів, обробки народних пісень, музику західноєвропейського Відродження, українську духовну музику XVIII століття, зокрема: твори Дилецького, Березовського, Веделя, Бортнянського, Лисенка, Стеценка, Леонтовича, а також твори російських романтиків Чайковського, Архангельського та Рахманінова.

По-друге, це вокально-симфонічна музика. Тут універсалізм хору є найбільш очевидним. Його репертуар охоплює все розмаїття шедеврів світової музики: від «Страстей за Матвієм» Баха та «Прометея» Скрябіна, до Дев’ятої симфонії й «Урочистої меси» Бетховена та «Credo» Пендерецького, «Пір року» Гайдна та «Реквієма» Верді, композицій Вівальді, Моцарта, Брамса, Бородіна, Малера, Танєєва, Стравінського, Шнітке.

Шедеври світової класики у виконанні «Думки» відзначає не лише віртуозність, а й власний, українсько-слов'янський стиль їх інтерпретації, сповнений ніжності, ліризму, чаруючої краси тембрів, гнучкістю темпів та багатством динамічної палітри. «Думка» під керівництвом Євгена Савчука часто є першим і подеколи чи не єдиним виконавцем багатьох творів сучасних українських композиторів. Такі твори, як: «Диптих» та «Реквієм для Лариси» Сильвестрова, «Бабин Яр», «Панахида», «Слово про Ігорів похід» Станковича, «Палімпсести»  Ланюка — були вперше виконані на сцені «Думкою».

Капела «Думка» має у своєму доробку 28 компакт-дисків, які можна придбати у спеціалізованих музичних крамницях по всій Європі.

«Думка» сягнула вершин успіху. Про це свідчать слухачі в Італії та Польщі, Австрії та Швейцарії, Німеччині та Голландії, Франції та США, Іспанії та Канаді, Бельгії та Великій Британії. Досягнувши загальносвітового визнання та набувши незаперечного авторитету, капела з кожним виступом, з кожним записом підтверджує свій унікальний рівень і статус. Кожен виступ «Думки» — це свято високої музики, внесок до духовної скарбниці людства, вияв творчого генію України.

Сопрано – Гал Джеймс

Ізраїльська співачка-сопрано Ґаль Джеймс швидко завойовує визнання як один із найвизначніших голосів свого покоління.

Серед її нещодавніх ролей — Мімі в творі «Богема» Пуччіні у Фламандській опері та Русалка в однойменному творі Дворжака у Віденській державній опері. Входячи до трупи Ґрацької опери, вона зіграла Єнуфу, Русалку та, Манон Леско в однойменних операх Яначека, Дворжака та Пуччіні, Єву в «Нюрнберзьких майстерзінґерах» Ваґнера, графиню у «Весіллі Фіґаро» Моцарта, Донну Анну у «Дон Жуані» Моцарта, Марґариту у «Фаусті» Ґуно, Дездемону в «Отелло» Верді, Хрісофеміду в «Електрі» Штрауса, Ліу в «Турандот» Пуччіні, Мікаелу в «Кармен» Бізе, Маріетту в «Мертвому місті» Корнґольда та Ельзу в  «Лоенґрині» Ваґнера.

Серед найбільш визначних ролей Ґаль Джеймс є також: Русалка в однойменній опері Дворжака в Оперному театрі Земпера у Дрездені, Рахіль в опері «Жидівка» Галеві у Фламандській опері, Арабелла в однойменній опері Штрауса у Санкт-Ґалленському театрі (Швейцарія) та Мімі в опері Пуччіні «Богема» у Палаці мистецтв імені королеви Софії у Валенсії (Іспанія), дириґент — Рікардо Шайї (опера вийшла на DVD). У сезоні 2016-17 років Ґаль Джеймс гратиме у Лейпцизькій опері Аґату в «Вільному стрільці» фон Вебера, графиню у «Весіллі Фіґаро» Моцарта, Марґариту у «Фаусті» Ґуно та Ліу в «Турандот» Пуччіні.

Ґаль Джеймс також бере участь у концертних виступах. Вона виконала «Чотири останні пісні» Штрауса у супроводі Бохумсьского симфонічного оркестру, філармонічного оркестру Осло та Нідерландського філармонічного оркестру у концертному залі Консертґебау в Амстердамі (Голандія), ораторію «Ілія» Мендельсона у супроводі Берлінського філармонічного оркестру, «Маленьку урочисту мессу» Россіні у концертному залі Консертґебау, «42-й псалом» Мендельсона у супроводі Ставанґерського симфонічного оркестру, добірку пісень Штрауса у супроводі Ґрацького філармонічного оркестру в Будинку Віденського музичного товариства, симфонію «Єремія» Бернстайна і Дев'яту симфонію Бетховена у супроводі Бохумсьского симфонічного оркестру, Чотирнадцяту симфонію Шостаковича у супроводі Нідерландського камерного оркестру та Ліверпульського королівського філармонічного оркестру під керівництвом Василя Петренка (обидва виступи випущені на компакт-диску).

На своїй батьківщині Ґаль Джеймс виступала з Ізраїльським камерним оркестром, Ізраїльським філармонічним хором, Єрусалимським симфонічним оркестром, у Єрусалимському музичному центрі (Єрусалим) і на Фестивалі вокальної музики в Абу-Ґоші.

Ґаль Джеймс із задоволенням співпрацювала з такими видатними дириґентами, як Даніель Баренбойм, Сейдзі Одзава, Нееме Ярві, Стівен Слоун, Жульєн Салемкур, Йоганнес Фрич, Іон Марин, Дан Етінґер, Юкка-Пекка Сарасте, Томас Нетопіл, Ерве Ніке та Майкл Бодер.

Вона отримала кілька нагород, зокрема, посіла третє місце на міжнародному конкурсі вокалістів «Бельведер» у Відні (2006) та перше місце у конкурсі вокалістів Академії музики ім. С. Рубіна у Тель-Авівському університеті, у своїй альма-матер (2005). Отримавши освіту віолончелістки, вона займалася вокалом під керівництвом професора Міри Закай. Вона була членом оперної студії Берлінської державної опери та продовжує вдосконалювати свою майстерність навчаючись з Патрісією МакКефрі.

Тенор – Бенджамін Баттерфілд

Бенджамін Батерфілд дістав від «Нью-Йорк Таймс» таке визначення: «чистоголосий і яскравий». Співак відомий своїми виступами по всій Північній Америці, Європі, на Близькому Сході та в Азії. Він виступав із багатьма провідними дириґентами світу, зокрема, Сером Ендрю Девісом, Джеймсом Конлоном, Ніколасом Маꥳґаном, Шарлем Дютуа, Леонардом Слаткіном, Брамвелом Тові, Сейдзі Одзавою, Бернаром Лабаді, Янніком Незе-Сеґеном, Тревором Пінноком, Бруно Вайлем і Марком Мінковським.

У сезоні 2016-17 років Батерфілд має насичений репертуарний діапазон, що свідчить про його всебічну майстерність у концертних та сольних виступах. Він виконає «Реквієм» Моцарта у супроводі Калґарійського філармонічного оркестру (Канада) та Ютського симфонічного оркестру (США), ораторію «Месія» Генделя у супроводі Симфонічного оркестру Канзас-Сіті (США) та Ньюфаундлендського симфонічного оркестру (Канада), кантату «Carmina Burana» Орфа у супроводі Вікторійського симфонічного оркестру (Канада), а також візьме участь у спеціальному святковому новорічному концерті. Серед інших його виступів: сольні концерти за запрошенням ініціативи «Muzewest Concerts» у Ванкувері («Красуня млинарка» Шуберта), виступи у Вернонському центрі виконавських мистецтв (США), виконання Духовної пісні №2 Бріттена «Авраам і Ісаак» разом із контратенором Деніелом Тейлором на Елорському фестивалі вокалістів (Канада), а також ораторія «Створення світу» Гайдна з вокальним ансамблем «Capriccio» (Вікторія, Канада).

Серед нещодавніх виступів Батерфілда: вокальна партія у «Створенні світу» Гайдна у супроводі оркестру Св. Луки у Карнеґі-холі, концертні арії та дуети Моцарта у Лінкольн-центрі у супроводі Американського класичного оркестру, виконання «Мес» Гайдна у супроводі Сан-Дієзького симфонічного оркестру та Квебецького симфонічного оркестру, «Серенади» Бріттена у супроводі Монреальського симфонічного оркестру, а також «Військового реквієму» у супроводі Вікторійського симфонічного оркестру. Батерфілд також виступив на Тихоокеанському бароковому фестивалі у Вікторії (Канада) з «Реквіємом» Моцарта у супроводі «Luminous Voices» під проводом Марка Дестрюбе, з Дев'ятою симфонією Бетховена у супроводі Елджинського симфонічного оркестру (США), та з Шубертовим «На річці» і «Щоденником зниклого» Яначека, а також «Піснями Ваґнера» та «Прощавай, зброє!» Фінці на фестивалі камерної музики «Yellow Barn» (штат Вермонт, США). Крім того, він продовжує регулярно виступати з Бетлегемським хором Баха (США) на місцевому щорічному двотижневому Травневому фестивалі, а також нещодавно виконав роль Міме в опері Ваґнера «Золото Рейну» у складі його рідної оперної трупи у Вікторійській тихоокеанській опері (Канада).

Пан Батерфілд — доцент, голова вокального відділення та спів-голова виконавського відділення Музичної школи при Університеті штату Вікторія (Канада); лауреат премії «UVic Craigdarroch Award» за видатні досягнення у художній творчості (2015). Він також працював, як запрошений викладач у благодійній організації для підвищення кваліфікації оперних співаків та піаністів-акомпаніаторів «Opera Nuova» (Едмонтон, Канада), на музичному фестивалі «Amalfi Coast» (Майорі, Італія), у Літній вокальній академії Вікторійської консерваторії, у Ванкуверському міжнародному інституті пісні, у міжнародному центрі камерної музики «Yellow Barn» (штат Вермонт, США) та в оперному театрі «Opera on the Avalon» (Сент-Джонс, Канада).

Артист має багато студійних звукозаписів, зокрема, альбоми, записані на лейблах «Analekta», «Dorian», «CBC Records», «Koch International» і «Timpani» (Франція). Він також взяв участь у виконанні «Месії» Ґенделя на Фестивалі Ґенделя у Галле (Німеччина) за участі дириґента Тревора Піннока та барокового ансамблю «The English Concert» (транслювалося німецькою ТВ-компанією «ZDF») , а також двічі виступив у ролі запрошеного ведучого передачі «Це моя музика» на радіо «CBC». Нещодавно пан Батерфілд записав «Страсті Св. Івана» з Бетлегемським хором ім. Баха (США) для лейблу «Analekta», «Пісню про землю» Малера в аранжуванні Райнера Рина для міжнародного центру камерної музики «Yellow Barn» (США) і шостий випуск українських художніх пісень для проекту авторської класичної української пісні у Торонто.

Віолончель – Роман Борис

За два десятиліття своєї діяльності віолончеліст і продюсер Роман Борис утвердився як один із провідних артистів Канади. Як співзасновник класичного музичного ансамблю «Gryphon Trio» (Торонто, Канада), що двічі дістав нагороду «Juno», Роман Борис випустив 17 дуже популярних записів на найбільших у світі лейблах класичної музики «Analekta» (Канада) і «Naxos» (міжнародна мережа, заснована у Гонконґу), гастролював по світу з 1993 року та здійснив новий художній прорив завдяки міжжанровій співпраці та мультимедійним перфомансам. У 2013 році ансамбль «Gryphon Trio» дістав нагороду ім. Вальтера Карсена за визначні досягнення у мистецтві від Канадської ради з питань мистецтва.

Як виконавчий і художній керівник Оттавського товариства камерної музики, Роман Борис відповідає за всі складові програми щорічного літнього фестивалю «Chamberfest», одного з найбільших фестивалів такого ґатунку у світі, з його осінньо-зимовою серією концертів. Будучи великим прихильником підвищення зацікавленості та обізнаності публіки з класичною музикою, Роман Борис задумав, розробив і втілив у життя передову освітню програму «Listen Up!» для «Gryphon Trio», що діє у громадах по всій Канаді від 2010 року.

Роман Борис живе та працює у місті Торонто (Канада) і має почесний докторський ступінь Карлтонського університету.